Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини (групи дітей) по відношенню до іншої дитини (групи дітей), що супроводжується постійним фізичним і психологічним тиском.
Положення про Раду з профілактики правопорушень та бездоглядності серед здобувачів освіти(завантажити)
В першу чергу вона повинна повідомити про це батькам, вчителю або директору. А також зателефонувати на «гарячу лінію».
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу – 116000;
Дитяча лінія – 116 111 або 0800 500 225 (з 12.00 до 16.00)
Батьки можуть звернутися за підтримкою до таких організацій, за телефонами :
Контакти Служби освітнього омбудсмена:
Адреса для електронних звернень: info@eo.gov.ua або за посиланням https://zvernennya.eo.gov.ua/
Адреса для письмових звернень: Служба освітнього омбудсмена, 03058, м. Київ, відділення поштового зв'язку 58, а/с 48
Телефон для зв'язку: (044) 4067234, +380 951438726
Гаряча лінія з питань запобігання насильству –116 123 або 0800 500 335;
Уповноважений Верховної Ради з прав людини – 0800 501 720;
Уповноважений Президента України з прав дитини – 044 255 76 75;
Центр надання безоплатної правової допомоги – 0800 213 103;
Національна поліція України – 102.
Зверніть увагу на дев’ять найпоширеніших ознак:
1. В дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.
2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).
3. В дитини з’являються зіпсовані речі.
4. Вона втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.
5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами (або ж такі ознаки з’являються після спілкування в соціальних мережах).
6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.
7. Має розлади сну або часті погані сни.
8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.
9. Дитина наносить собі ушкодження.
Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.
Алгоритм дії батьків у випадку цькування та знущань з дитини
1. Насамперед необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Жодної надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та побиття за провину.
2. Необхідно обов’язково запитати у дитини, як справи у школі, маючи на увазі не тільки оцінки, а й відносини з однокласниками. Обережно ставте питання, оскільки цькування може бути не стільки відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: небажання сидіти за одною партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та її класним керівником.
3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яку можна владнати власними силами, краще дати дитині можливість самостійно розібратися та навчитися відстоювати власні інтереси.
4. Якщо третирування вже набуло розмаху, проаналізуйте разом із дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі.
5. Якщо дитина дуже скромна та невпевнена в собі – допоможіть їй стати більш впевненою, адже підвищення самооцінки робить людину більш урівноваженою та терпимою. З’ясуйте, які гуртки відвідують її однокласники, чим займаються в позаурочний час. Заохочуйте дитину до активної участі в загальношкільних заходах, які зближують дітей та допомагають набути впевненості в собі.
6. В особливо важких випадках, якщо дитина з певних причин стала ізгоєм у класі, приверніть увагу класного керівника та шкільного психолога до проблеми. У цьому випадку обов’язково потрібна допомога адміністрації закладу освіти та фахівців.
Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу:
1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
2. Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
3. Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
4. Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями й покараннями.
5. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом. Адже агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.
Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу. Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння.
